День інформування


 "День українського національного прапора
в місті Києві"
  24 липня Київ відзначає День українського національного прапора в місті Києві. 24 липня 1990 р. над будівлею Київської міської ради  був вперше офіційно піднятий синьо-жовтий прапор - символ української держави.
  Це важливий день в історії нашої держави. У 2000 р. Київська міська рада прийняла рішення вважати 24 липня Днем українського національного прапора. У 2001 р. на п'єдесталі флагштока було встановлено бронзову меморіальну дошку. 
  У бібліотеці ім. Марко Вовчок 18 липня відбувся день інформування. Бібліотекар Прокопець Н. А. ознайомила користувачів бібліотеки з подіями, які відбулися в той непростий час перед прийняттям доленосного рішення "Про використання української національної символіки в м. Києві".





"Михайло Грушевський - державний діяч України і голова Центральної Ради Української Народної Республіки"


  М. Грушевський народився 29 вересня 1866 р. в містечку Холмі. Початкову освіту здобув удома. Відразу був зарахований до 3-го класу Тифліської гімназії. Навчався у Київському університеті Св. Володимира.
  У травні 1894 р. захистив магістерську дисертацію "Барское староство. Исторические очерки." Працював професором кафедри всесвітньої історії з окремим оглядом Східної Європи Львівського університету. Був головою Наукового товариства ім. Т. Шевченка. 
  У 1899 р. разом з І. Франком увійшов до Української національно-демократичної партії. Був одним із організаторів та редакторів газети "Рада" (1906 р.) і часопису "Україна" (1907-1914 рр.)
  28 листопада 1914 р. М. Грушевського заарештували за звинуваченням у шпигунстві та причетності до створення Легіону Українських січових стрільців. Був відправлений на заслання до Симбірська (нині м. Ульяновськ) у 1915 р. 
 У 1917 р. обраний головою Української Центральної Ради. Він брав участь у проголошенні I Універсалу  Української Центральної Ради. Під його головуванням III Універсалом проголошено Українську Народну Республіку. У 1919 р. емігрував до Чехословаччини. У 1923 р. обраний академіком Всеукраїнської академії наук. У 1931 р. змушений переїхати до Москви. 
  М. Грушевський починав творчий шлях як письменник. Є автором наукової праці "Історія України-Русі".
 У бібліотеці ім. Марко Вовчок представлена тематична полиця "М. Грушевський - державний діяч України і голова Центральної Ради Української Народної Республіки". Так в книзі Верстюк В. Ф., Пиріг Р. Я. "М. С. Грушевський. Коротка хроніка життя та діяльності" простежено життєвий шлях політика, історика М. Грушевського. Відтворені факти політичної, наукової, громадської діяльності. Ця тематична полиця для тих, хто цікавиться історією України.

"Його життя- порив, відвага і вогонь самопосвяти"
                               Нащо слова? Ми діло несемо.
                                         Ніщо мистецтво і мана теорій.
                                         Бо ж нам дано знайти життя само.
                                         В красі неповторимій і суворій.
                                                                                (О. Ольжич) 
  О. Ольжич (1907-1944 рр.) - один із символів українського націоналізму і один з найпопулярніших українських поетів першої полови ХХ ст.
  О. Ольжич - один із псевдонімів Олега Кандиби (М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Лелека) народився у Житомирі. Навчався у Пущі-Водиці під Києвом, але середню освіту йому довелося здобувати у Празі. У 1923 р. виїхав разом з матір'ю з України до Берліна. Там нарешті зустрівся з батьком. Невдовзі родина Кандиб переїхала до Горніх Червошинець під Прагою. Олег став студентом Кардового університету та водночас навчався в Українському вільному університеті. Став учасником українського націоналістичного руху.
  Після заснування у 1929 р. ОУН очолює в Центральному проводі культурний сектор, стає заступником голови проводу ОУН. На початку радянсько-німецької війни 1941-1945 переїхав до Києва, налагоджував підпільну мережу ОУН. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 р.   
  Його вірші друкувалися на сторінках емігрантської періодики у львівському журналі "Вісник". Він автор поетичних збірок "Рінь" (1935 р.), "Вежа" (1940 р.). У 1941 р. під псевдонімом Д. Кардаш у Празі видав працю "Євген Коновалець".
  У бібліотеці ім. Марко Вовчок представлена тематична полиця, присвячена творчості О. Ольжича.