"Тарасове правдиве слово славило людину, землю, мову".

                                          "Свою Україну любіть,

                                           Любіть її ... Во время люте.

                                           В останню тяжкую минуту

                                           За неї Господа моліть".

                                                      (Т. Г. Шевченко)

  Усе минає, а слово лишається. Слово, яке пережило століття й покоління - одне з найбільших див нашого світу. А коли це слово Т. Г. Шевченка, яке несе в собі відродження історичної пам'яті, утвердження національної гідності й соціальної справедливості, в його слові криється біль за простий народ, за його страждання, любов до України, до української мови.

  Відомо, з якою зневагою ставився Т. Г. Шевченко до тих, хто зрікався рідної мови і рідного народу.

  Все йде, все минає...Та вічною залишається пам'ять.

           "Шевченко - наш. Він для усіх століть,

            Мислитель він, Пророк для України,

            Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

            І вас вже не поставлять на коліна!

            Народ наш не поставлять на коліна".

                                                           (В. Кобець)