Депортація кримських татар – примусове виселення кримськотатарського народу за межі Кримської автономної республіки, здійснене 18–20 травня 1944 р. «Обґрунтовувалося» радянською владою як покарання за «колабораціонізм» кримських татар. За постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 р. висланню до спецпоселень підлягало все кримськотатарське населення Криму. Лише за офіційними даними, за кілька днів з рідних осель було виселено 183 155 осіб. Більшість була виселена до Узбекистану. Менші групи – до Казахстану, Таджикистану, Марійської автономної республіки, на Урал та до Костромської області.
У період 1944–1945 рр. від голоду та хвороб померло 15–25 % депортованих (за офіційними даними) і до 46 % за оцінками активістів кримськотатарського руху.
У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших «покараних народів», вони не отримали права повернутися до Криму.
Масове повернення до Батьківщини стало можливим лише після 1989 р.
14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР ухвалила Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав».
Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації.
Анексія Криму Російською Федерацією у лютому 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Вже 20 березня того ж року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.
За таких умов, вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу та демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого українського та міжнародного значення.
Маємо пам‘ятати про трагедію кримськотатарського народу, вшанувати жертв геноциду й винести уроки з минулого.
Немає коментарів:
Дописати коментар